Часто перед громадянами, а особливо водіями транспортних засобів виникає питання проте, як грамотно подати скаргу на дії чи бездіяльність поліцейських, щодо різних ситуацій, які виникають під час виконання останніми своїх професійних обов’язків.
Дане питання є надзвичайно важливим в контексті саме результатів розгляду таких скарг та захисту суб’єктами звернення своїх законних прав гарантованих національним та міжнародним законодавством, оскільки в переважній більшості випадків керівники відповідних органів Національної поліції, які уповноважені накладати на своїх працівників дисциплінарні стягнення за результатами розгляду таких скарг, стають на сторону своїх підлеглих, визнаючи їх не винними, а суб’єкти звернення зіштовхуються з ситуацією нерозуміння подальших шляхів та способів захисту своїх законних прав та інтересів.
Дане питання регулюється Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом МВС № 893 від 07.11.2018 року.
Так відповідно до абз. 3 п. 2 Розділу IV вищевказаного порядку вказано: поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами.
Однак, вищевказаним Порядком не передбачено можливості ознайомлюватися з матеріалами службового розслідування особі, яка звернулася з відповідною скаргою чи заявою.
Крім того, відповідно до п. 1 розділу II Порядку № 893 від 07.11.2018 року, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Такі повноваження є суто дискреційними, тобто сукупністю прав та обов'язків суб'єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним.
Таким чином, дуже часто складається ситуація, що керівник відповідного органу поліції, який уповноважений приймати рішення про накладення на певного поліцейського передбачені дисциплінарним статутом ОВС (органів врутрішніх справ) дисциплінарні стягнення виходячи зі своїх дискреційних повноважень не притягує останніх до дисциплінарної відповідальності за реальної підстави для їх застосування викладених у заявах та скаргах громадян, а ознайомлення з матеріалами службового розслідування на жаль не передбачено чинним законодавством.
Така ситуація дуже часто призводить до певної незахищеності водіїв та інших громадян у відносинах з працівниками органів національної поліції та створює підстави для недобросовісного виконання останніми своїх посадових обов’язків під час несення служби.
В такому випадку, адвокат оперуючи своїми широкими функціональними можливостями, передбаченими Конституцією України та Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, правом на звернення із адвокатським запитом, в передбаченому законом порядку може отримати відповідні відомості, які в подальшому можуть стати законною підставою для визнання рішень (дій) керівників органів поліції безпідставними та необґрунтованими, а відтак незаконними уже в судовому порядку.
Варто зазначити, що процедура судового оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, в тому числі, керівників органів Національної поліції, щодо накладення ними на своїх підлеглих дисциплінарних стягнень є більш ефективною у порівнянні із адміністративними порядком (в порядку ієрархії, на ім’я вищестоящого керівника), оскільки суд є більш незалежним та неупередженим при розгляді таких справ, що без сумніву позитивно впливає на захист прав та законних інтересів осіб, які є учасниками таких відносин.